Фінансова криза змусила багато банків скорочувати штат юристів, оптимізувати процеси роботи з проблемними позичальниками, що не могло не позначитися на якості роботи банківських юристів з проблемними активами.
Здавалося б – ну і що? Яке значення це має безпосередньо для позичальника, який опинився в ситуації, коли ні сил, ні можливості платити немає? Відповідь – найпряміше! «Згортання» банками роботи з проблемними активами призвело до того, що банківські юристи фізично не в змозі відстежити терміни роботи з позичальниками. І коли у банківського юриста «доходять руки» до роботи з тим чи іншим проблемним позичальником – актуальним для такого позичальника стає питання застосування строків позовної давності у спорах з банком.
Строк позовної давності – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права чи інтересу. Це не означає, що після закінчення строку позовної давності кредитор не може подати до суду позов про стягнення боргу. Таким правом кредитор наділений незалежно від спливу строку позовної давності.
Ба більше, строк позовної давності не може бути застосований судом самостійно. Для того щоб суд застосував цей строк – сторона повинна подати відповідну заяву про його застосування. І тільки тоді суд, керуючись заявою сторони, матеріалами справи і поясненнями другої сторони спору, може застосувати строк позовної давності і відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю або частково.
Суди все частіше стають на бік позичальників, якщо ті заявляють про застосування строків позовної давності. Але захиститися від банку або колектора можна тільки активно протидіючи. Нерідко трапляються випадки, коли суд стягує з позичальника пеню, розмір якої перевищує суму боргу за кредитом, відсотки, нараховані за останні 5 років, платежі, що мали б здійснюватися позичальником ще у 2010 році тощо. Такі рішення судів – виключно наслідок бездіяльності позичальника, коли він пускає судові тяжби з кредитором на самоплив.
Для підготовки заяви про застосування строку позовної давності важливо уважно вивчити кредитний договір і зрозуміти – коли ж кредитор дізнався або міг дізнатися про порушення свого права?
Тут усе залежить від того, які документи є в розпорядженні боржника. Важливо знати, що строк позовної давності може застосовуватися не тільки до всієї суми боргу, а й до щомісячних платежів. Якщо у вас у кредитному договорі зазначено, що остаточний строк погашення кредиту, приміром, 01.01.2025 року, – це не вирок і не означає, що в суперечці з банком не можна застосувати строк позовної давності.
Ба більше, деякі кредитні договори містять положення, що дають позичальникові шанс зовсім позбутися домагань банку щодо стягнення боргу за кредитним договором. Деякі банки примудрилися внести до своїх кредитних договорів пункти, згідно з якими у разі невиконання позичальником зобов’язань зі здійснення щомісячних платежів понад 90 календарних днів термін користування кредитом вважається таким, що закінчився, і позичальник зобов’язаний протягом одного дня, після закінчення вищевказаного 90-денного терміну, погасити кредит повністю.
Внесенням таких пунктів до кредитних договорів банки намагалися обійти необхідність направлення позичальникам вимог про дострокове погашення кредиту, але за фактом – самі потрапили в непросту, м’яко кажучи, ситуацію. Адже якщо позичальник уважно проаналізує договір, документи, що додані банком до позову, та обґрунтовано заявить у суді про застосування строків позовної давності, шанси банку на повернення кредиту можуть бути зведені до нуля. Це є вагомим козирем для позичальника в переговорах з кредитором і серйозним аргументом під час ухвалення рішення про реструктуризацію кредитної заборгованості, або про надання дисконту частини заборгованості.
Автор – Керуючий партнер Юридичної компанії «ІНСОЛ» Андрій Зайвий
http://ilf.com.ua/
