У березні 2016 року Верховний Суд України, за результатами розгляду справи 6-1851цс15, висловив правову позицію, згідно з якою іпотекодержатель не може в судовому порядку звертати стягнення на предмет іпотеки шляхом отримання його (предмета іпотеки) у власність. Фактично суд позбавив банки можливості забирати собі майно в судовому порядку.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції під час застосування таких норм права.
Верховний Суд України звернув увагу судів на те, що такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, як визнання за іпотекодержателем права власності на цей предмет іпотеки, може застосовуватися виключно в позасудовому порядку.
Як роз’яснив суд, Закон України «Про іпотеку» передбачає лише два способи звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку. Це або проведення торгів у рамках виконавчого провадження, або застосування процедури реалізації передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» (продаж третій особі).
Примітно, що в більшості банків, що ліквідуються, обрано стратегію роботи з проблемними кредитами – саме отримання іпотечного майна у власність банку в судовому порядку. У такий спосіб Фонд гарантування вкладів фізичних осіб намагається, з одного боку, обійти мораторій за валютними кредитами, з іншого боку – отримати у власність актив, який можна буде продати за «контрольованою» ціною.
Незважаючи на правову позицію Верховного Суду України, місцеві суди продовжують виносити незаконні рішення і визнавати за банками та колекторами права власності на заставлене майно. Найчастіше так відбувається, якщо іпотекодавець не чинить у суді опору, або й того гірше – не реагує на судові повістки та пускає судовий процес на самоплив. Дуже важливо, починаючи з першого засідання, обрати правильну стратегію свого захисту і активно протидіяти незаконним «випадам» банку. А краще, якщо у вас є для цього підстави, – напасти.
Керуючий партнер
Юридичної компанії «Інсол»
Андрій Зайвий
