Одним із способів примусового стягнення заборгованості є вчинення виконавчого напису нотаріусом. Банки часто вдаються до такого способу звернення стягнення на заставне майно, тому що він не вимагає значних людських, часових і фінансових витрат, на відміну від судових позовів. До того ж, маючи в руках виконавчий напис нотаріуса, банкірам набагато легше проводити переговори з позичальниками, переконуючи останніх у безвиході їхньої ситуації та необхідності «погасити весь борг одразу, а інакше заставу продадуть за копійки, борг однаково не буде погашено тощо». Варто визнати, що частково в таких ситуація банкіри мають рацію. І справді, якщо нічого не робити – майно буде продано і, цілком імовірно, залишиться борг за кредитом.
Для того, щоб не потрапити в таку ситуацію, потрібно вживати активних дій.
Можна вибудувати дві лінії захисту від виконавчого напису нотаріуса.
Перша може бути використана до того, як нотаріус здійснив виконавчий напис. Завжди простіше попередити дії банку, ніж боротися з їхніми негативними наслідками.
Отже – архіважливим моментом для вчинення виконавчого напису є наявність безспірності заборгованості за кредитним договором. Ця «проблема» вирішується дуже просто до моменту вчинення виконавчого напису. Позичальнику достатньо подати до суду позов про визнання недійсним кредитного договору або його частини, штучно створюючи, таким чином, спір про заборгованість. Як тільки провадження у справі буде відкрито – вважати заборгованість за кредитним договором безспірною не можна. Весь час розгляду такого позову судом можна зарахувати в актив позичальнику і в пасив банку. Кількість таких позовів з різними підставами, з різними предметами позовних вимог може наближатися до нескінченності. Та й коштує це не дорого, тому що такий позов обкладається судовим збором як за немайновий спір. Навіть якщо в цей час нотаріус зробить виконавчий напис – визнати його таким, що не підлягає виконанню, позичальникові буде простіше простого, не докладаючи особливих зусиль.
Другу лінію захисту використовують, якщо не було використано першу, і за заявою банку нотаріус усе-таки вчинив виконавчий напис. У цьому випадку не потрібно впадати у відчай. Сьогодні існує достатня кількість інструментів для того, щоб визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України, а саме Постановою КМУ від 29.06.1999 р. №1172.
Зокрема, для вчинення виконавчого напису на кредитному договорі стягувачу достатньо надати: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчену стягувачем виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Для одержання виконавчого напису на іпотечному договорі, банк повинен надати нотаріусу: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал або посвідчену копію договору, що встановлює основне зобов’язання; в) посвідчену стягувачем копію письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з позначкою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв’язку і
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що від дня виникнення права вимоги минуло не більш як три роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більш як один рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.
У виконавчому написі має бути зазначено:
- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім’я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;
- найменування та адреса стягувача;
- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);
- строк, за який здійснюється стягнення;
- суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, зокрема пеня, проценти, якщо такі підлягають до стягнення;
- розмір плати, сума державного мита, що сплачується стягувачем, або мита, що підлягає стягненню з боржника;
- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;
- дата набрання ним чинності;
- строк пред’явлення виконавчого напису.
Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Спершу потрібно проаналізувати сам виконавчий напис. Часто в самому написі містяться відповіді на запитання – чому ж він не підлягає виконанню. Це може бути формальна невідповідність форми виконавчого напису вищевказаним вимогам.
Далі необхідно проаналізувати документи, які банк надав нотаріусу для вчинення виконавчого напису. Іноді нотаріуси, за запитом іпотекодавця, надають копії таких документів. Але частіше – відмовляють, прикриваючись нотаріальною таємницею, розуміючи мету отримання таких документів іпотекодавцем. Можна було б оскаржити такі відмови, але набагато швидше отримати ці документи в судовому порядку. Це дасть змогу заощадити і час, і гроші.
Так ось, щоб дістатися до документів, які банк надав нотаріусу – сміливо подавайте до суду позов. Важливо правильно сформулювати позовні вимоги і просити суд визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню. Не потрібно просити суд скасувати виконавчий напис, визнати його недійсним, вчиненим з перевищенням повноважень тощо. Якщо будете формулювати свої позовні вимоги так – суд може вам відмовити.
Після того, як судове провадження буде відкрито – заявляйте клопотання про витребування доказів, а саме – витребування у нотаріуса документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис. У переважній більшості випадків суди задовольняють такі клопотання.
Після отримання цих документів їх необхідно ретельно проаналізувати. Як показує практика, практично в будь-якому «комплекті документів», наданому банком нотаріусу, можна знайти спірність. Це може бути пеня, зазначена більш ніж за один рік, щомісячні платежі, які позичальник повинен був здійснити понад три роки тому, неналежне повідомлення позичальника або іпотекодавця, розбіжність номерів рахунків з виписки та кредитного договору, розрахунок пені в іноземній валюті, застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення кредитного договору, інше.
Зібравши всі факти, які свідчать про відсутність безспірності заборгованості, неправомірність вимог банку, нехай навіть і в певній частині, а також факти, які свідчать про порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, – міняйте, якщо це необхідно, підстави позовних вимог, посилаючись на виявлені під час судового процесу вади в діях банку та нотаріуса.
Отримавши рішення суду про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, позичальник отримує вагомий аргумент у переговорах з кредитором, стаючи з ним на один рівень і розмовляючи на рівних, а не з позиції «слабкого». Так само не варто забувати, що визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, позбавить іпотекодавця від необхідності сплати виконавчого збору в розмірі 10% від суми, зазначеної у виконавчому написі нотаріуса.
Скільки ліній захисту будувати і як відстоювати свої інтереси – кожен вирішує для себе самостійно. Важливо не затягувати з цим рішенням, тому що дії на випередження завжди призводять до кращого результату.
