Для того щоб видати кредит, банки часто вимагали від потенційних позичальників «надання» поручителя, який мав стати додатковою гарантією повернення цього кредиту. Деякі банки вимагали поручительство через недостатньо гарний фінансовий стан позичальника, розуміючи його неспроможність і усвідомлено штовхаючи його в боргову яму. У деяких банках внутрішніми положеннями було передбачено обов’язкове отримання поруки чоловіка/дружини позичальника, незважаючи на фінансовий стан самого позичальника.
Часто позичальники зверталися до своїх друзів, близьких людей і просили допомогти, підписати договір поруки. Підписуючи договір, поручитель навряд чи міг собі уявити, в які проблеми для нього може вилитися цей підпис.
Після того, як позичальник припиняє платити за кредитом – банк звертається до поручителя, вимагаючи від нього повного дострокового погашення заборгованості. Якщо поручитель не гасить кредит, банк звертається до суду з позовом про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором. У підсумку – зіпсовані стосунки, зруйновані сім’ї та багато інших неприємних наслідків того самого підпису на договорі поруки.
Так ось, якщо ви є поручителем за кредитом – не впадайте у відчай. Перше, що потрібно зробити – проаналізувати свій договір поруки, кредитний договір, усі додаткові угоди до цих договорів, листи, які банк надсилав поручителю або позичальникові, бажано знати, коли позичальник перестав платити за кредитом.
По суті, існує два основних дієвих і найпоширеніших випадки, коли поручитель може позбутися тягаря боргу позичальника.
Перший – припинення поруки з огляду на зміну умов кредитного договору без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.
У цьому випадку йдеться не тільки про збільшення процентної ставки або тіла кредиту. За збільшення обсягу відповідальності поручителя цілком зійде, наприклад, збільшення строку кредитування або капіталізація заборгованості. Звісно, кожну ситуацію необхідно вивчати індивідуально, виходячи з умов договору поруки та додаткових угод до кредитного договору, які були укладені без згоди поручителя.
Але слід визнати – банки часто «грішили» тим, що не отримували згоди поручителів проводячи реструктуризації заборгованості за кредитами.
Другий же випадок припинення поруки – найпоширеніший. Йдеться про припинення поруки, якщо кредитор не пред’явив до поручителя вимогу протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором.
Звісно, стосується це не всіх договорів поруки, а тільки тих, де не встановлений строк, після якого припиняється порука. І як показує практика – таких договорів 90 %.
Сьогодні судова практика виходить з того, що кредитору недостатньо просто надіслати поручителю лист з вимогою дострокового погашення кредиту. Кредитор повинен подати до поручителя позов. Тобто, якщо кредитор протягом шести місяців з моменту настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором не подав позов до поручителя – порука припиняється.
У цьому випадку важливо правильно визначити момент настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором. Якщо в кредитному договорі зазначено, що він діє до 2025 року і до цього часу позичальник має погасити кредит, це ще не означає, що строк виконання зобов’язань за кредитним договором не настав раніше.
По-перше, як правило, кредитним договором передбачено щомісячні платежі. Якщо позичальник не здійснив чергового платежу і кредитор не подав до поручителя позов упродовж шести місяців від дати, коли позичальник цей платіж повинен був здійснити, порука припинилася на розмір платежу, недосконалого позичальником. Таких платежів у структурі заборгованості може бути досить багато. Далі рахуйте самі.
По-друге, кредитор може змінити строк виконання зобов’язань за кредитним договором, зажадавши повного дострокового повернення кредиту. У цьому випадку поручителю важливо знайти вимогу банку про дострокове погашення кредиту і визначити закінчення вищевказаного шестимісячного строку. Деякі кредитні договори містять положення, згідно з якими строк користування кредитом вважається таким, що закінчився, і кредит підлягає негайному поверненню, якщо позичальник допускає прострочення певну кількість днів (зазвичай – 45 або 90 днів).
Навіть якщо ви не знайшли вимогу банку про дострокове погашення кредиту, це не означає, що таку вимогу банк не надсилав і строк повернення кредиту не змінено. Підтвердженням того, що банк уже вимагав раніше дострокового погашення заборгованості за кредитом, може бути наявність виконавчого напису нотаріуса на договорі забезпечення або позов банку до позичальника, наприклад про звернення стягнення на предмет забезпечення.
Важливо знати, що зазначений вище шестимісячний строк не є строком позовної давності. На відміну від строку позовної давності, це строк існування поруки і він має бути застосований судом незалежно від того, чи заявила сторона судового процесу про це. Ба більше, якщо захистити своє право шляхом подання до суду позову про застосування строку позовної давності не можна, то подання до суду позову про визнання поруки припиненою на підставі пропуску кредитором шестимісячного строку – це нормальна практика.
На жаль, не всі суди застосовують цей шестимісячний строк існування поруки. Можливо, це пов’язано із завантаженістю судів, можливо, з бездіяльністю і відсутністю опору з боку поручителя. Важливо одне – якщо суд виніс рішення про стягнення боргу з поручителя і воно набрало чинності, подальші спроби поручителя припинити поруку на цій підставі не матимуть успіху. І навпаки – вчасно вступивши в процес про стягнення заборгованості за кредитним договором, поручитель може повністю позбутися тягаря боргу за кредитом. А краще – заздалегідь потурбуватися, проаналізувати свій договір поруки, кредитний договір, ситуацію з оплатами за кредитом і, за наявності підстав, подати до суду позов про визнання поруки припиненою, отримати відповідне рішення суду і забути про цю проблему раз і назавжди.
