У цілому, зміни, внесені новою редакцією Закону «Про виконавче провадження», на думку багатьох експертів, мають підвищити ефективність примусового виконання судових рішень.
Основним нововведенням нового Закону, безперечно, можна вважати запровадження інституту приватних виконавців, а також можливість виконання рішень органами і зборів, фінансовими установами та іншими господарськими установами.
Також варто зупинитися на деяких нововведеннях, внесених до правил виконавчого провадження новою редакцією Закону.
Зміни у повноваженнях державних виконавців
Позитивним моментом з точки зору зручності користування новим Законом є те, що обов’язки і права держвиконавців встановлюються окремою статтею (ст. 18 Закону). У попередньому законі про виконавче провадження цього не було. Водночас, не можна сказати, що вказані права державні виконавці отримали, просто вони систематизовані і виведені в окрему норму Закону.
Безсумнівний інтерес викликає пряме закріплення в Законі права держвиконавця у разі ухилення боржника від виконання рішення суду звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження на право виїзду боржника — фізичної особи або керівника боржника — юридичної особи за межі України до виконання рішення.
Серед найбільш важливих новел нової редакції законодавства про виконавче провадження слід виділити право держвиконавців на безпосередній доступ до баз даних та реєстрів. Це право було і раніше, проте у зв’язку з відсутністю прямої норми Закону, можливість його реалізації була спірною (див. лист Мін’юсту від 6.06.2008 р. № 25-32/507).
Крім цього сприятимуть виконанню судових рішень і інші розширені повноваження судових виконавців, зокрема, їм надано право:
— проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами — підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників;
— отримувати від органів, установ, організацій та посадових осіб конфіденційну інформацію, необхідну для проведення виконавчих дій;
— звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника — юридичної особи за межі України;
— приймати рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень), за наявності письмової заяви стягувача;
— залучати до проведення або організації виконавчих дій, у тому числі і на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача, суб’єктів господарювання. У колишній редакції йшлося лише про притягнення виключно на платній основі суб’єктів господарювання, що мають відповідні ліцензії.
Серед найбільш важливих новел нової редакції Закону в частині повноважень держвиконавців слід відзначити і право безпосереднього доступу до баз даних та реєстрів, у тому числі електронних, що містять інформацію про боржників, їхнє майно та кошти (ч. 5 ст. 18 нового Закону).
Нові вимоги до виконавчого документа
Новою редакцією Закону передбачено і нові вимоги до виконавчого документа, необхідні для відкриття виконавчого провадження. До них, зокрема, належать такі:
— у разі якщо рішення винесено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо присуджене майно перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі вказується тільки один боржник і лише один стягувач, при цьому також вказується, що рішення виконується в якійсь частині або ж стягнення проводиться солідарно. Це нововведення можна назвати цілком логічним, адже за відсутності таких вимог суди можуть видавати один виконавчий лист про стягнення присудженого з декількох відповідачів або ж кільком стягувачам один виконавчий лист на всіх;
— виконавчий документ дійсний за умови, що він скріплюється гербовою печаткою установи, якою він виданий, у разі коли законодавством передбачена наявність такої гербової печатки у такої установи.
Якщо відносно документів, виданих судом, з цього приводу немає ніяких питань, то що стосується виконавчих документів, виданих іншими органами, наявність гербової печатки як умова дійсності виконавчого документа — безумовний плюс у боротьбі зі зловживаннями і безпідставними претензіями.
