Відома цитата: «Репутація створюється все життя, а руйнується за кілька секунд» наочно демонструє важливість захисту від негативної неправдивої інформації в будь-якій формі. Кожній людині необхідно вміти правильно й ефективно реагувати на будь-які спроби зашкодити іміджу, щоб повернути собі добре ім’я.
Хто має право на захист
Раніше в українському законодавстві не існувало чіткого визначення репутації. Під цим малося на увазі, що ділова репутація притаманна лише юридичним особам. У 2009 році ситуація змінилася. Верховний Суд видав постанову: «Про судову практику у справах про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи». Тепер під це визначення потрапляє набута людиною громадська думка про її професійні та особистісні якості під час виконання службового чи іншого обов’язку. Для юридичних осіб ділова репутація – це комплексна оцінка всіх сфер діяльності як учасника суспільних відносин.
Сьогодні будь-яка людина має право на захист від неправдивої інформації шляхом:
- вимоги видалити неправдиві відомості, які шкодять іміджу;
- використання права на відповідь;
- запиту на спростування недостовірної інформації.
Коли не вдалося домовитися з відповідачем в особистому порядку, необхідно подати на нього до суду. Щоб пред’явити порушнику вимоги про спростування неправдивої інформації, а також відшкодування моральних і матеріальних збитків, знадобиться юридична допомога для дотримання всіх необхідних формальностей в оформленні.
Як підготувати доказову базу
Для захисту ділової репутації важливими аспектами є такі кроки:
- встановлення факту поширення неправдивої інформації – друковані видання, радіо- і телеефір, а також інтернет-ресурси в роздрукованому вигляді або у формі аудіо- і відеозйомок;
- ідентифікація відповідача – автора статті, диктора або ведучого. Найскладніше встановити шукану особу в мережі – якщо її не вдалося знайти, винним вважається власник сайту-джерела;
- підрахунок обсягу шкоди – у запиті на компенсацію шкоди враховуються витрати, які потрібні для відновлення репутації, а також доходи, які могли б бути за звичайних обставин.
У судовому позові можуть бути вказані вимоги про відшкодування не тільки фінансових втрат, а й моральної шкоди. Для юридичної особи нематеріальна шкода полягає в:
- образі ділової репутації;
- спробах плагіату, порушенні комерційної таємниці;
- діях, що мають на меті зашкодити престижу і довірі до фірми та її власника.
Судовий позов вимагає підкріплюючих документів і матеріалів, що підтверджують факт порушення. Збір і підготовка необхідних компонентів доказової бази здійснюється за допомогою професійної команди юристів.
Як зібрати й оформити факти порушення
Подати до суду за неправдиву інформацію можна не тільки на приватну або юридичну особу, яка поширює шкідливі відомості в ЗМІ, а й на передання неправдивих фактів одній людині будь-яким способом.
Для судового позову необхідно зібрати докази в паперовому вигляді, якщо джерело – друковане видання, в аудіо- чи відеоформаті – якщо це радіо- чи телепередача. Ідентифікувати відповідача та притягнути до відповідальності в такому разі просто.
У судовій практиці найскладнішим є збір матеріалів з інтернет-джерел. Українське законодавство не містить універсальних способів фіксації доказів з веб-ресурсів. На даний момент існує кілька методів:
- скріншот, роздруківка або електронна копія сторінки сайту;
- аналіз зібраних матеріалів та експертний висновок фахівця;
- перегляд наданої інформації судом в інтернеті та складання протоколу за підсумками досліджень.
Які складнощі можуть виникнути
Якщо з поданням друкованих форм інформації проблем немає, роздруківки та скріншоти вебсайтів можуть не прийняти в суді як незаперечний доказ порушення. Щоб підвищити шанси, необхідно ініціювати експертизу в приватному порядку. Подані матеріали розглядатимуться в суді разом з експертним висновком і не можуть бути виключені з доказової бази.
З переглядом інформації в інтернеті також можуть виникнути складнощі. Згідно з українським законодавством, перед судовими дослідженнями необхідно сповістити власника сайту про майбутній процес. У такому разі існує можливість втрати потрібних доказів шляхом видалення спірної інформації з веб-ресурсу.
Для досягнення максимально ефективного результату за позовом варто додатково замовити лінгвістичний аналіз матеріалів. Експертиза буває:
- авторознавча – допомагає визначити особу відповідача;
- семантико-текстуальна – визначає характер і ступінь емоційного значення поданої інформації.
Висновок
Відповідачами за позовом про поширення неправдивих відомостей у мережі інтернет виступають як автор, так і власник сайту. Щоб визначити особу порушника, використовують такі методи:
- сервіс WHOIS – допомагає обчислити дані про хостинг-провайдера й отримати інформацію за доменним ім’ям (якщо власник потурбувався про приховування реальних відомостей про себе і сайт, судовий процес може сильно ускладнитися);
- адвокатський запит до реєстратора – як правило, необхідний матеріал не надають (вихід: використати письмову відмову як підставу для звернення до суду, який зобов’яже відповідача дати потрібні свідчення).
Основна проблема ідентифікації особи полягає в тому, що навіть визначення реального імені автора не дає можливості встановити місце перебування об’єкта. Як правило, єдиним відповідачем у суді є власник сайту, який створив умови для поширення неправдивих даних.
Оскільки в Україні складно довести провину відповідача за повідомлення в соціальних мережах і малоймовірно домогтися захисту ділової репутації навіть за наявності зібраних фактів, варто звернутися за професійною допомогою до досвідчених юристів.
