Класифікація підстав нікчемності правочину, договору

Недотримання форми правочину

До недотримання форми правочину можна віднести:

недотримання вимог законодавства про нотаріальне посвідчення правочину:

1. Недодержання вимог закону  щодо нотаріального посвідчення одностороннього правочину, частина 1 статті 219 Цивільного кодексу;
2. Недодержання вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору, частина 1 статті 220 Цивільного кодексу.

У останньому випадку, відповідно до ч. 1 статті  219 і статті  220 Цивільного кодексу, при недотриманні вимоги закону щодо обов’язкового нотаріального посвідчення, правочин визнається нікчемним, без прямого зазначення в законі на такі наслідки для кожного окремого виду правочину.

Недотримання простої письмової форми правочину (договору), яка вимагається за законом:

– правочини про забезпечення виконання зобов’язань (частина 2 статті 547 Цивільного кодексу);

– договори дарування майнових прав та договори дарування із зобов’язанням передати подарунок у майбутньому (частина 3 статті 719 Цивільного кодексу);

– договори страхування (частина 2 статті 981 Цивільного кодексу);

– кредитні договори (частина 2 статті 1055 Цивільного кодексу);

– договори банківського вкладу (частина 2 статті 1059 Цивільного кодексу);

– договори щодо розпорядження майновим правом інтелектуальної власності (стаття 1107 Цивільного кодексу);

– договір комерційної концесії (частина 1 статті 1118 Цивільного кодексу).

Здійснення правочину без необхідного схвалення:

– вчинення правочинів малолітньою особою поза межами її цивільної дієздатності за відсутності їх схвалення батьками (усиновлювачами) або одного з них, з ким вона проживає, або опікуном (частина 1, частина 2 статті 221 Цивільного кодексу).

– вчинення правочинів без дозволу органу опіки та піклування (випадки передбачені в статті 71 Цивільного кодексу) (стаття 224 Цивільного кодексу);

– вчинення правочинів недієздатною фізичною особою, за відсутності його схвалення опікуном (частина 1 статті 226 Цивільного кодексу).

Порушення правочином закону, публічного порядку або моральних засад:

– вчинення правочинів, що порушують публічний порядок (стаття 228 Цивільного кодексу);

– умови ліцензійних договорів, які суперечать положенням Цивільного кодексу, є нікчемними (частина 9 статті  1109 Цивільного кодексу);

– умови, визначені заповітом з умовою, є нікчемними, якщо вони суперечать моральним засадам суспільства або закону (частина 2 статті 1242 Цивільного кодексу).

Умови про відмову від прав або їх обмеження в правочині:

– правочини, які обмежують можливість для фізичних осіб мати не заборонені згідно із законом цивільні права або обов’язки, є нікчемними (стаття 27 Цивільного кодексу).

Нікчемними умовами таких правочинів, згідно із законом зокрема є:

– відмова учасниками повного товариства від права ознайомитися зі всією документацією щодо поділу товариства або обмеження цього права, зокрема, і за домовленістю між собою учасників товариства (стаття  121 Цивільного кодексу);

– відмова від права виходу учасника з повного товариства (частина 2 статті 126 Цивільного кодексу);

– відмова особи, яка видала відзивну довіреність, від свого права у будь-який час скасувати таку довіреність або передовірити (стаття 249 Цивільного кодексу);

– умови правочинів, які обмежують для заставодавця право заповідати заставлене майно (частина 3 статті 586 Цивільного кодексу);

– умови правочинів, які обмежують для іпотекодавця право заповісти передане в іпотеку нерухоме майно (стаття 9 Закону України «Про іпотеку»);

– умови договорів, відповідно з якими платник безстрокової ренти не має права відмовитися від договору ренти (стаття 739 Цивільного кодексу);

– умови договорів побутового підряду про позбавлення замовника прав у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору, за умови сплати підряднику частини  ціни роботи пропорційно роботі, що фактично виконана до моменту відмови від договору, і відшкодувати підряднику витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не ввійшли в частину ціни роботи, яка підлягає сплаті (частина 2 статті 867 Цивільного кодексу);

– відмова повіреного або довірителя від свого права відмовитися від договору доручення (частина 2 статті 1008 Цивільного кодексу);

– умови договорів банківського вкладу про відмову від права на отримання вкладу на першу вимогу (стаття 1060 Цивільного кодексу);

– умови договорів про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності або договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які обмежують право творця такого об’єкту на створення інших об’єктів (частина  4 статті  1112 і частина  3 статті  1113 Цивільного кодексу);

– відмова учасника договору простого товариства від права ознайомитися з усіма документами щодо ведення спільних справ учасників товариства або обмеження цього права, у тому числі за згодою учасників товариства (стаття  1136 Цивільного кодексу);

– умови договору про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку (стаття 1139 Цивільного кодексу);

– умови договору про обмеження права учасника на відмову від безстрокового договору простого товариства (стаття 1142 Цивільного кодексу);

– умови конкурсу, за якими засновник конкурсу не повертає учасникам їх речі, подані на конкурс (стаття 1157 Цивільного кодексу).

Нікчемність наведених умов правочину не спричиняє недійсності всього правочину, якщо решту частин правочину, може бути вчинено без включення до нього нікчемної частини (стаття  217 Цивільного кодексу).

Необґрунтовані привілеї правочину:

– нікчемними вважаються умови типового договору або договору приєднання, що передбачають односторонню відмову від зобов’язання зі сторони виконавця або односторонню зміну виконавцем умов договору, або вимагають від одержувача (послуги) товару оплати непропорційно значного розміру санкцій, у випадку його відмови від договору, і  в той же час, не встановлюють аналогічну санкцію для виконавця (частина 2 статті 207 ГК України);

– нікчемними вважаються умови договору комерційної концесії, за якими правоволоділець має право визначити ціни товарів (робіт, послуг), передбачених договором, чи визначати верхню або нижню межу цих цін (частина 2 статті 1122 Цивільного кодексу);

– нікчемними вважаються умови, за якими учасник простого товариства звільняється повністю від спільної участі у відшкодуванні витрат або збитків. Порядок відшкодування витрат та збитків, пов’язаних зі спільною діяльністю учасників простого товариства, визначається за договором між учасниками. У разі відсутності домовленості кожний учасник має нести витрати і збитки пропорційно вартості його вкладу у спільне майно (стаття  1137 Цивільного кодексу).

Нікчемність умов правочину про обмеження відповідальності:

– нікчемність умов господарських зобов’язань, які виключають або обмежують відповідальність виробників продукції, виконавців робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов’язаних сторін певні обов’язки (стаття 207 ГК України);

– нікчемними є правочини, які скасовують або обмежують відповідальність за навмисне порушення зобов’язання (частина  4 статті  614 Цивільного кодексу);

– нікчемними є правочини, що звільняють продавця від відповідальності або обмежують таку відповідальність у разі витребування товару в покупця третьою особою (частина  2 статті  661 Цивільного кодексу);

– нікчемними є умови договору найму щодо звільнення наймодавця від відповідальності за шкоду, заподіяну особливими властивостями чи недоліками наданої в найм речі, про існування яких наймач не був попереджений наймодавцем і про які він не знав і не міг знати (стаття 780 Цивільного кодексу).

Погіршення положення за правочином порівняно із законом:

– нікчемними є умови договору,  що обмежують право покупця фізичної особи у порівнянні з правами, встановленими Цивільним кодексом і законодавством щодо захисту прав споживачів (стаття  698 Цивільного кодексу);

– нікчемними є умови договорів прокату, що погіршують становище наймача порівняно з тим, яке встановлене типовими умовами договору (стаття 787 Цивільного кодексу);

– нікчемними є умови ліцензійного договору, укладеного з творцем об’єкта права інтелектуальної власності, що погіршують його становище у порівнянні з тим, як передбачено законом або типовим договором  та змінюються умовами, встановленими типовим договором або законом. Проте, ліцензійний договір може містити умови, не передбачені типовим ліцензійним договором (частина 2 статті  1111 Цивільного кодексу).

Інші нікчемні умови правочинів:

– нікчемною є довіреність, в якій не вказана дата її видачі (частина 3 статті 247 Цивільного кодексу);

– нікчемною є умова довіреності на укладення договору дарування, в якій не вказано ім’я обдарованого (частина 4 статті 720 Цивільного кодексу);

– нікчемними є умови публічного договору, які надають перевагу одному споживачу у порівнянні з іншими, за винятком пільг, що передбачені законом (частина  6 статті 633 Цивільного кодексу);

– нікчемною є умова, що встановлює обов’язок страхувальника при укладенні договору страхування повідомити страховика про всі інші договори страхування, що укладені щодо застрахованого об’єкта. У разі, якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об’єкт вже застрахований, новий договір страхування є нікчемним (стаття 989 Цивільного кодексу);

– нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми і посвідчення (стаття 1257 Цивільного кодексу);

– нікчемним є заповіт, який спадкодавець склав щодо майна, вказаного у спадковому договорі (стаття 1307 Цивільного кодексу);

– нікчемною є згода батьків на усиновлення дитини, якщо вона не є безумовною. Договір  про надання батьками, опікунами чи іншими особами, з якими проживає дитина, згоди на усиновлення дитини за плату, є нікчемною (частина 2 стаття 217 Сімейного кодексу).