Врегулювання сімейних особистих немайнових та майнових питань

Врегулювання сімейних особистих немайнових та майнових питань у 2025 році дедалі частіше потребує залучення фахової правничої підтримки. Зміни у судовій практиці, оновлення процедур медіації та підвищення вимог до доказової бази роблять самостійне вирішення спорів малоефективним. У більшості випадків юридична компанія бере на себе підготовку документів, оцінку ризиків і супровід переговорів, а послуги юриста дозволяють мінімізувати правові та фінансові наслідки для сторін.

Основний акцент зсувається на превентивне врегулювання – договори про поділ майна, шлюбні контракти, угоди щодо утримання дітей. На практиці саме такі інструменти знижують ймовірність затяжних конфліктів та судових процесів. Для бізнес-середовища, де сімейні активи нерідко перетинаються з корпоративними, питання структурування власності та захисту прав сторін стають критично важливими.

Особисті немайнові права подружжя

Оскільки шлюб є основою створення сім’ї, він стає підставою для виникнення майнових і немайнових питань серед подружжя. Кожного дня в Україні формуються нові сім’ї, та стосунки між подружжям бувають досить різні. Саме тому це питання вважається актуальним і правовому регулюванню особистих відносин надається велике значення.

Особисті немайнові відносини – це відносини, що виникають на основі нематеріальних благ та інтересів. Особисті немайнові права подружжя – це врегульовані нормами сімейного права відносини, які стосуються їхніх особистих нематеріальних благ та інтересів. Такі відносини виникають між особами, які уклали шлюб у встановленому законом порядку. До них відносяться право на материнство, право на батьківство, недоторканість, повага до своєї індивідуальності. На духовний розвиток, зміну прізвища та розподіл обов’язків. З самого народження кожній людині згідно закону належать певні особисті немайнові права та обов’язки. Загалом людина володіє таким правами довічно, а шлюб не має впливу на ці права. До таких прав Конституція України відносить право на життя, на повагу до гідності, охорону здоров’я та недоторканість особистого життя.

Материнство та батьківство відносять до особистих немайнових прав подружжя. Материнство – можливість виконувати репродуктивну функцію для жінки, тобто народжувати, утримувати та ростити дітей. Батьківство визначається як факт походження дитини від конкретного чоловіка. До особистих немайнових прав подружжя теж відносять право чоловіка та дружини на повагу до своєї гідності.

Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток – наступне особисте немайнове право. Вони мають рівне право на здобуття освіти та удосконалення здібностей. Під фізичним розвитком мається на увазі процес, спрямований на укріплення здоров’я та покращення функцій організму. Тоді як духовний -розвиток – це здобуття знань та освіти.

Важливим правом кожного подружжя є право на зміну прізвища. Це право надається нареченим під час реєстрації шлюбу і скористатися ним можуть як дружина, так чоловік. Подружжя може обрати подвійне прізвище, залишитись зі своїми дошлюбними прізвищами чи ,за взаємною згодою, обрати прізвище одного із подружжя.

Право подружжя на розподіл обов’язків та вирішення питань життя сім’ї відіграє важливу роль. Принцип рівності при вирішенні найважливіших сімейних питань закріплюється за подружжям. Він вважається основним принципом регулювання сімейних відносин та ґрунтується на цінностях подружжя.

Право на свободу та недоторканість є одним з основних прав подружжя. Під цим правом закон визначає вільний вибір для місця проживання кожного із подружжя, розірвання шлюбних відносин, на вжиття заходів для підтримання шлюбних відносин.

Особисті немайнові права подружжя є частиною регулювання їх відносин. Ці відносини є дуже важливими для достойного проживання у шлюбі. Такі відносини тісно пов’язані між собою та не перекладаються на інші особи. Це передбачено тільки у випадках, встановлених законом. В разі невиконання таких обов’язків ви можете мати наслідки, передбачені домовленістю між сторонами або кодексом.

Майнові шлюбні права

За законом майно, яке було набуте подружжям в шлюбі, належить дружині та чоловікові на правах сумісної власності. Це відбувається незалежно від того, якщо один з подружжя не мав доходу з поважної причини. Наприклад, догляд за дітьми, навчання, тощо.

Кожна річ, набута в шлюбі, є спільною власністю подружжя. Зарплата, стипендія та інші доходи одного з подружжя теж є сумісною власністю. Виграші, премії також являються правом спільної власності подружжя. Житло, яке придбав один з подружжя, внаслідок приватизації за час шлюбу та земельна ділянка є об’єктом права спільної власності подружжя.

Кожен з подружжя має рівні права на користування та володіння майном, за взаємною згодою.

Розірвання шлюбу не припиняє права спільної власності, якщо майно набуте в шлюбі. Якщо між подружжям не укладено шлюбного договору, або не було визначено інших домовленостей – частки майна залишаються рівними для чоловіка та дружини.

Існують певні способи врегулювання питань поділу майна:

• Шлюбний договір;
• Договір про поділ майна;
• Договір про сплату аліментів.

Також питання стосовно врегулювання поділу майна можна врегулювати в судовому порядку. Суд може визнати недійсним договір, якщо він був укладений одним з подружжя без згоди іншого. Для розпорядження спільним майном потрібна взаємна згода. Всі сімейні питання мають регулюватись з урахуванням інтересів дитини.

Врегулювання сімейних особистих немайнових і майнових питань зводиться до чіткого визначення прав та обов’язків подружжя, а також порядку користування й розподілу спільних ресурсів. Особисті немайнові права забезпечують базовий рівень взаємодії між сторонами, тоді як майнові механізми визначають відповідальність за спільне та індивідуальне майно. Нормативна база встановлює рамки, у межах яких подружжя може вирішувати ці питання та запобігати конфліктам.

FAQ