Якщо в договорі банківського вкладу не зазначено розмір відсотків після закінчення його дії, то з банку підлягають стягненню відсотки за ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується за вкладом на вимогу.
Про це йдеться в Постанові Судової палати у цивільних справах ВСУ від 29 червня 2016 року №6-956цс16.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла грошову суму (вклад), яка надійшла від другої сторони (вкладника) або надійшла для неї, зобов’язується повернути суму вкладу та нараховані на неї проценти або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.
Згідно з ч. 5 ст. 1061 ЦК України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, що настає за днем надходження вкладу в банк, і до дня, що передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу в разі невиконання зобов’язань не припиняє зобов’язальних правовідносин, а трансформує їх в охоронні.
При цьому, ч. 2 ст. 1070 ЦК України передбачено, що проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, то в розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Договір банківського вкладу не містить визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неповного виконання зобов’язань за договором після спливу строку його дії.
У справі, що переглядається, апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за користування грошовим вкладом, дійшов необґрунтованого висновку про те, що такі проценти не підлягають нарахуванню після закінчення строку дії договору до дня, який передує поверненню вкладу, не врахував вимоги ч. 5 ст. 1061 ЦК України.
Водночас суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення процентів за користування грошовим вкладом у повному обсязі, положення ч. 1 ст. 1058 та ст. 1061 ЦК України не враховував вимоги ч. 1 ст. 1061 ЦК України. 1058 та статті 1061 ЦК України до спірних правовідносин застосував неправильно та дійшов хибного висновку про те, що після закінчення строку дії договору та у разі неповного виконання його умов з банку на користь вкладника підлягають стягненню проценти за користування грошовим вкладом за відсотковою ставкою, передбаченою цим договором (14 % річних), не враховуючи, що договором не визначено розмір відсоткової ставки за користування депозитом у разі закінчення строку його дії та неповного виконання грошового зобов’язання за ним. Суд безпідставно не застосував норму ст. 1070 ЦК України, не взявши до уваги, що з банку підлягають стягненню відсотки за відсотковою ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу.
