Суд відмовив банку у стягненні майже 100000 доларів США. Суперечка з ПриватБанком виявила низку його проблем (частина 2).
У продовження розпочатої теми ми пропонуємо вашій увазі другу частину публікації про судовий процес за позовом ПриватБанку до позичальника з вимогою стягнути борг за кредитним договором.
Після того, як суддя «старого гарту», вважаючи мої доводи необ’єктивними і надуманими, все-таки задовольнив заявлений мною відвід, справа потрапила до новопризначеної судді Васильківської Т.В.
У перше ж засідання я повторно подав клопотання про витребування доказів (оригінали касових документів, що підтверджують платежі за кредитом за період з 2010 р. до дати подання ПриватБанком позову до суду). До клопотання доклав копію листа банку з проханням видати мені оригінали цих касових документів, опис вкладення та повідомлення про вручення цього листа. Суддя дала висловитися представнику ПриватБанку, який заявив, що якщо я не надав відповідь ПриватБанку про відмову в наданні цих документів, то витребувати їх ухвалою суду передчасно. На моє запитання про те, чому банк уже три місяці не дає мені відповіді на запит і чи може ПриватБанк хоч теоретично видати мені оригінали вищевказаних касових документів, представник чітко відповісти не зміг, пославшись на головний офіс у Дніпропетровську. Ці документи, мовляв, потрібно ще знайти…, те, що це взагалі не має відношення до справи… тощо. Суддя задовольнила моє клопотання і витребувала у ПриватБанку оригінали документів.
У наступні два засідання представник банку не з’являвся, заяви про розгляд позову без його участі не подавав, і суддя залишила (за заявою сторони відповідача) позов ПриватБанку без розгляду.
На цьому Привату розумно було б заспокоїтися і запропонувати позичальнику нормальні умови реструктуризації (нагадаю, позичальник готовий був платити). Але банк оскаржив ухвалу судді про залишення позову без розгляду і процес продовжився. У черговому засіданні банк подав заяву про відкладення розгляду, тому що змінилася посада представника, а довіреність нову ще з Дніпропетровська не надіслали. Потім ПриватБанк знову не з’являвся, потім знову просив відкласти розгляд, тому що ще не прибули витребувані судом документи.
Перед черговим засіданням дізнаюся у секретаря, що банк таки надав витребувані документи. Зізнаюся, був здивований.
Нарешті, сталося, через півроку ПриватБанк виконав ухвалу суду про витребування оригіналів касових документів. Пишу заяву, знайомлюся з матеріалами справи і – я в шоці! Банк надіслав виписку за рахунком, меморіальний ордер і супровідний лист, у якому написано про те, що таке меморіальний ордер і що таке виписка. Але ж суд витребував оригінали касових документів, на яких має стояти підпис позичальника і які підтверджують оплату за кредитом і, таким чином, визнання позичальником свого боргу, що є підставою для поновлення строку позовної давності. Крім того, банк не спромігся навіть прошити ці «фантики» (бо документами надані ПриватБанком папери назвати не можна), завірити їх печаткою та підписами уповноважених осіб. З «живих» ознак був тільки підпис юрисконсульта на супровідному листі. Невже не можна було хоч спробувати надати цим «фантикам» вигляду документа, щоб юристу банку в суді не було соромно?
Але, великий банк, багато позичальників, поділ функцій співробітників, ніхто не заглиблюється в проблематику, постійні оптимізації процесів, бардак у документах, відсутність довгострокової стратегії роботи з проблемними кредитами… Усе це зіграло свою негативну роль у відносинах позичальника з банком.
Загалом, відмовила суддя ПриватБанку у стягненні боргу за кредитом, тому що останній звернувся до суду з пропуском строку позовної давності, а відповідач подав заяву про застосування цього самого строку.
Ключовим моментом у цьому спорі стало те, що банк не зміг поновити пропущений строк позовної давності та надати до суду доказів внесення позичальником грошових коштів на погашення кредиту. Можливо, позичальнику ніколи не спаде на думку заперечувати платежі, які банк вказав у розрахунку заборгованості. Адже, навіть якщо позичальник їх не вносив, ці платежі зменшують суму боргу за кредитом. Але юрист, розуміючи як працюють деякі процесуальні механізми, як працює банк «зсередини», цілком може визначити не зовсім стандартну стратегію боротьби з кредитором. У деяких випадках варто відмовитися від чогось дрібного, щоб у результаті отримати набагато більше.
